Ти, загадка, ще та не земна

Розгадати тебе я не можу,
Лише цим завданням живу.
Зрозуміти тебе я так хочу,
І розгадку ніяк не знайду.

Ти живеш, між колючих іголок,
Ну і снишся мені уві сні.
Й не вдягаєш моїх ще футболок,
І неначе, десь там, вдалині.

І наче, відчуваєш, що дурієш,
А таємниця твоя ніяк не розтає.
Я хочу знати, чи ти дійсно мрієш,
Про те, що серце моє віддає?

Та ти — як тиша, що не має краю,
Мовчання — захист твій, а не стіна.
І я з надією назавжди знаю,
Що вже не будеш, більше ти сумна.