Я би розвіяв тишу твоїм іменем,
щоб цей звук тримав мене далі в полоні.
Я би стояв під дощем та покрився би інієм,
Лиш би ще раз відчути тебе в долоні.
Я б зупиняв годинники пальцями,
Тільки б миті з тобою не линули марно.
Я би цілував твої страхи різними жанрами,
Й шепотів їм: Замовкніть. Зникніть полярно
Я би носив твою втому на плечах,
Щоб ти не схилилася під тягарем світу.
Я би грів тебе на найтепліших печах,
Де серце кричить більше чим на півсвіту.
Я би горів, щоб ти не тремтіла від холоду,
І став би тінню хоч і в останньому вагоні.
Я би йшов за тобою не відчуваючи голоду,
Щоб жити лише в твоєму полоні.